R.  I.  P.

вона зніміє. стихне. здеградує,

а я втоплюсь - бо тиша з її вуст.

о, як же сильно я себе дратую.

білонебесні звуки втратити боюсь.

два слова долю мою пророкують.

вони описують тіла і суть мою.

літвінова із смертю тут панує -

ти мусиш встояти із нею в цім бою.

коли згасала твоя половинка -

ти дарувала нам надію на життя.

нехай, це буде лиш твоя слабинка.

її ти взуй й скасуй всі небуття.

ти маєш сто любовей, сина й сенси.

ти жити мусиш й вірити у нас.

твій голос творить нові чисті шанси.

мені нелегко скинути із себе транс.

пробач цей егоїзм і заспокойся.

з тобою він і всі. нема зневір.

будь ласка, прошу - тільки не здавайся.

ти так важлива. щиро. просто вір.

29 квітня 2013 р.

 * * *

мене болить...невже незрозуміло.

ти не спасеш обох бутонів цвіт.

чому, якщо зі мною - то невміло,

ти так піклуєшся про мій слюнявий світ...

28 квітня 2013 р.

складності перекладу.

а простоту я просто зневажаю.

в її манері літер не вживаю.

вона лиш в моді, просто, зараз в тренді.

її завжди знайдеш на секонд хенді.

тобі несу й одразу налаштую -

нас простота ніколи не влаштує.

вона нікчемна й суть її дешева.

її мета - твоя краса душевна.

це, апріорі, слабкість в кожній парі -

піддатись легко тим простим ударам.

і оправдань нема на слово "просто" -

це, просто, біль в серцях керує гостро.

28 квітня 2013 р.

серце із пластмаси.

в віконних шибах видно нас.

і аромати спогадів хвилюють.

шукаю нам малесенький Ельзас,

де наші всі вагання деградують,

де можна сміло в очі і анфас...

пуста квартира. стіни з мальовидлом.

в думках блукають контури лиця.

боятись втратити - так остогидло.

ходи під моє простирадло...

в віконних шибах вся недоля ця.

27 квітня 2013 р.

двадцять третє.

львів без тебе - кам"яний ліс.
блукатиму алеями й трамваєм.

незайманим властивий фаталізм.

лиш львів з тобою стане раєм.

повитисаю знову я з бруківки,

потрібні форми твоїх душ.

готуйся сміло до мандрівки.

якщо ти хочеш. ти не мусиш.

24 квітня 2013 р.

* * *

а ти до білого не лізь.

милуйся на свої мільйони.

вже не продихуєш наскрізь

її серцеві павільйони.

давно сліпий і егоїст -

свої лиш чуєш баритони.

а ти до білого не пхайся.

собою впевнено пишайся.

22 квітня 2013 р.

*  *  *

розірву постіль на шматки.

відтворю стани в моїх грудях.

солений вирок як бруски.

лишився догорати в груднях.

22 квітня 2013 р.

живіт.

туди не хочу повертатись,

аж ноги терпнуть від мурах.

сама ти змушуєш прощатись.

валяйся в тих своїх роках.

мені лягти потрібно тут.

я всі свої рахую нутрощі.

дивись, нас поглинає бруд -

не допоможуть мої хитрощі.

"любовна лірика  - то пошло",

та я не бачу тут любові...

вона неначе з плуга дишло,

її всі фразочки добові.

та скільки в тій тюрмі сидіти!

звільнись нарешті - я ж є тут!

для чого ти мене вродити

для тебе змушуєш сто пут!

я, просто, хочу, щоб ти знала -

у щастя доля непроста.

його і так ти обікрала -

давай, хай кинеться з моста.

22 квітня 2013 р.

гіркі настоянки.

душа примата як коньяк,

а тіло мов дубова бочка.

вона без витримки ніяк,

печаль і втіха їй як дочки.

їство виношують роками,

глибокі рани - лиш заточка.

повір у те, що є між нами

й зірками вкриється сорочка.

пройшов успішно перевірки,

себе настоював щодня.

хоч проганяв тебе в одвірки,

змирися з болем. ми рідня.

пройди фільтрацію на міцність

й очисти мули відчуття.

в житті ссавців велика рідкість,

щоб без калорій і сміття.

21 квітня 2013 р.

* * *

мене ти мусиш розбудити.

я так це люблю і чекав.

інакше - можу розізлитись

і не згадаю, що кохав.

в своєму ти репертуарі -

мене розбурхала й пішла.

посидь хоч в мене в кулуарах,

поки ти зовсім не втікла.

20 квітня 2013 р.

* * *

чому дороги так шумлять,

коли ти просто хочеш тиші.

паркетні привиди скриплять,

а м"яз по венам кров"ю свище.

20 квітня 2013 р.

біологічним.

ми молоді. нас хочуть. ми багаті.

ми маємо хрести на плечі й гарнізон.

ми носим силу й задуми крилаті.

ми щиро вірим й важко без ікон.

ми вперті. вмілі. виховані й ситі.

ми будем рити й рухатись вперед.

ми любим душу і не цінемо по свиті.

ми можемо й удвох під теплий плед.

ми дивимось на щирість вашу й пиху.

ми прагнем вірності тілесних відчуттів.

ми знаєм порожнечі людства лихо.

ми легко зліпим з нелюдів братів.

ми чуєм, що майбутнє є за нами.

ми мусим йти і битись до кінця.

ми вас здивуєм ще новими іменами.

ми від пластмаси до малого пагінця.

ми повні миру і чистот природи.

ми не зачнемо воєн на Землі.

ми не дозволим позникати роду.

ми від жорстокості стаєм гнилі.

ми млієм всі від чесності брехні.

ми задихнемось від несправедливості.

ми й так щодня шліфуєм ваші дні.

ми ліквідуєм вам усі мінливості.

ми прагнем того, - дайте нам натхнення!

ми в злагоді із небом будем жити.

ми в вас попросим лиш благословення.

ми обіцяємо, що зможем відслужити.

19 квітня 2013 р.

непоганий ранок.

у роті присмак алкоголю,

але я навіть не вживав.

це віддає, скоріш, тобою

і часом всіх цим переправ.

неначе п"яний я валявся,

у наших снах на лавках тих.

невже, я знов тобі піддамся?

в бажанні ніжностей простих.

коли є дотик - без думок

я там сиджу і відпускаю,

зіпсутих горища морок.

тобі, на жаль, не довіряю.

співає Lara, ноти колять,

серцевий м"яз моїх життів.

я знов вбиваюсь. як ніколи -  

голодний твоїх почуттів.

а зрад не було? міражі?

що доля вічно цим говорить?

це все уламки з вітражів,

мого майбутнього без горя.

а я ж просив - ти лиш не нехтуй.

таких історій не буває.

не тикай в мене свої брЕхні.

на тебе більш не взвішу таєн.

18 квітня 2013 р.

* * *

ну забереш від мене всі ці фільми,

зітреш пісні, "перескладаєш" подарунки.

ти думаєш, тебе це зробить вільним?

так чимось маєш набивати шлунки.

любив завжди тонкі і довгі сигарети -

то не формат...і вічно курю дибіляцтво.

висока й чиста мова нам дає імунітети,

та в мене з рота часто пахне бл*цтвом.

сиджу і мовчки курю спогади останні.

тримаю міцно, бо ж перебиті всі тобою.

якби ми були, як стакани восьмигранні - 

то не було би дня без нашого двобою.

сказати я не можу, що мені тут дуже тісно,

чи нудно й зле завжди жилося з вами.

та майже завжди - все навколо прісне.

і я спастись не можу навіть снами...

16 квітня 2013 р.

* * *

говорим всі на lingua strana,

а писки ж наші без кісток.

слова з жеброти роблять пана.

без реплік - чистий ти листок.

я звуки ваші в шкірі ношу,

це диво, що вони дають думки.

буває, важко мову вашу,

пустити крізь свої замки.

всі подихи із буквами прекрасні,

це справжня розкіш на Землі.

"німі" людиска геть нещасні.

жбурляй іх в мене... toccami...

14 квітня 2013 р.

* * *

вода завжди людей гартує.

вода заснути не дає.

вода всю втому в мить спарує.

вода в моїх очах ще є.

вода в потрібний час втамує.

вода свята й покропить.

вода життя тобі дарує.

вода мільйони душ потопить.

вода цілюща і магічна.

вода графиня на Землі.

вода із Ватом - це трагічно.

вода є в ньому і в мені.

вода наступить і врятує.

вода каміння пробива.

вода як треба - поцілує.

вода і ранить, як слова.

вода в легенях і в коліні.

вода - стихія й може страх.

вода в гарячім юнім тілі.

вода захопить і твій дах.

вода у злих руках є мертва.

вода з роздинок - виноград.

вода тебе сформує в жертву.

вода з морозу - з неба град.

вода на голову в дорозі.

вода щурів із корабля.

вода в долонях у тривозі.

вода із жінки й немовля.

вода тече у наших жилах.

вона багатство нам дає.

вода з барвінком на могилах.

вода солена - все, що є.

5 квітня 2013 р.

* * *

і стільки хочеться сказати.

і знаю, навіть, гігайбайти слів.

напевно, мушу я страждати.

колись робити це не смів.

а ніч твою я сліпо люблю.

як тиша огортає тіла суть.

ніколи я юрби не куплю.

пісні мої усе зітруть.

постійно хочеться писати,

слова в думках моїх кишать.

і менше став сьогодні спати,

а очі люблять поблищать.

чи вартий чогось в тому світі?

вершин не видно, лиш низи.

побачу щось своє я в літі?

наразі, маєм морози.

багато хочу, мало бачив.

не знаю чистих я бажань.

скоріше, просто, я ледачий - 

не хочу більше цих змагань.

22 березня 2013 р.

* * *

а чим ти можеш похвалитись?

нема нічого in your mind.

не треба тут мені так злитись.

згубили все в цих диких find.

не хочу думати, ні спати,

в двох долях цих "сплошной тоски".

мені би тихо полежати,

бо небеса, до сраки, вже, крихкі.

25 березня 2013 р.

* * *

я поскладав усе в коробки,

красиво так, по кольорам.

у ями вух пропхав я пробки

й заніс в архів до чуйних дам.

де кожна з них: "все не віддам!".

і реготали, пріли й дбали,

ділились тим святим майном,

і потихеньку відмерзали,

бо то не сміх, а майордом.

отрута йшла вже з молоком?

в архівах платять дуже мало...

тому, мегери йшли в декрет.

бажання бути відмирало, 

для них це зовсім не секрет,

а вмілий в ребра то багнет.

залежане ніхто не купить,

воно ж порветься в перший день.

і щось мене так часто тупить,

напевно, батькова мігрень...

та повитягуй все з кишень,

дитино ніжна і бентежна - 

ти серцем дихай без кісток.

лише складай все обережно -

спорудиш скоро той місток.

й річок жінок тобі в ковток.

3 квітня 2013 р.

* * *

боїшся бути сиротою?

це все для тебе нерівня.

ти, головне, існуй живою,

а та бикота - лиш фігня.

аби-яких тобі не треба,

а кілометри відчуттів, 

даруєш ніжно, мов півнеба,

мого доповнюєш своїм.

спокійно, дивно і безпечно, 

коли говориш ти крізь сміх.

зійшлись у всім - незаперечно.

зробити краще Він не міг.

і тягнеться, дурне, так вгору,

хапаючи твоє серцебиття.

та в нього тіло все говорить,

а потім мучить каяття.

ми мусим твердо, лялю, знати,

що хочем бачити в руках.

а вас би всіх повигяняти, 

і так помрете на ослах.

27 березня 2013 р.

* * *

смердоти стільки...Боже збав!

lanvin, max mara, prada.

ну хто ж вас всіх так занедбав...

ти, певно, вже й сама не рада.

ти бачиш, слухаєш, мовчиш,

як я мудрую й щось там творю.

тобі задзвонять - в мить помчиш.

не бійся. більш не заговорю.

це ти сказав, що я нещасний?

вдягнися, вмийся й догори.

я маю fashion лук прекрасний - 

ти ж хочеш вічності згори.

25 березня 2013 р.

* * *

ну хто тебе навчив хамити?

невже, це недолугий я.

я не забув і вам з цим жити.

носіть шматки свого лайна.

а ще солярій, brown і скраб,

шматьйо з ім"ям, фірмове.

і щиро вистражданий скарб - 

язик мій гостро-Полозковий.

багато куриш - це спадково.

забудь себе і меньше жуй.

завжди ведися загадково,

мов емоційний ти буржуй.

27 березня 2013 р.

* * *

якщо про музу... то не ти - 

спустися з неба Ленінграда.

забийся в гори і сиди - 

тобі тут мила не сільрада.

чому? навіщо? потекла?

як пил доріг сидять в тобі.

хтось вдарить знов, раз ти змогла.

невже проблеми всі в мені...

так тіло хоче визнання,

а мозок ставить двійки,

реальність діда йде в прання,

щоб рани змити з бійки.

28 березня 2013 р.

* * *

про хтивість вашу я не знав,

але вона вам королева.

і що ж мені тим показав...

розбив лиш мізки кришталеві,

закуті в мурах металевих...

життя не варте трьох хвилин,

які дарує нам бажання.

самі творці ми тих билин,

що називаємо коханням.

вблагаю в Нього, щоб в останнє...

повисли в мряці ви давно,

хотів звільнити з пут я в"язня,

та хоче в ланц він всеодно,

його любов - багнюка грязна.

пекуча, люта і обтяжна...

29 березня 2013 р.

* * *

насправді - ми тактильні суки.

і дим торкається легень.

прощупай все, візьми за руки,

себе скатовуй кожен день.

впади губами в точки з кодом, 

нажми туди до хрипоти.

лиш охолодиш потім льодом,

щоб я прозрів із сліпоти.

4 квітня 2013 р.

* * *

я прошу щиро і сердечно - 

полеж зі мною хоч хвилинку.

я вже казав, що ти безпечна

і бережу твої перлинки...

нам кажуть люди - треба жити,

бездумно митись й не курити.

нам добре б знов обом напитись,

так, щоби заново здружитись.

таких жінок на світі мало - 

мене відчуй за два квартали...

ти маєш бути кардиналом,

щоб всі ворони замовкали.

ніхто не може і не хоче - 

твої ж рельєфи так лоскочуть.

вселяєш віру. світло маєш.

в душі твоїй не заблукаєш.

твоя магічна атмосфера - 

для мене чиста й ніжна сфера.

хоч пишу тупо й примітивно

й слова мої пусті і дивні,

та люблю ніжно й оксамитно,

твою персону малолітню.

глибокі очі ямки мають,

усмішка вузкістю пройметься.

тебе рецептори пізнають.

мені це справжнім видається.

даєш натхнення, темне втопчеш.

хоч я нездара - мій пегас ти.

завжди будь поруч. я так хочу.

не смій кудись ти забиратись!

5 квітня 2013 р.

* * *

вона гаряча, білокура.

соромить запахом своїм.

у неї правильна фігура,

не вірить хоч словам моїм.

руками образи малює,

а очі спати не дадуть.

волосся легкістю чарує,

такої шкіри не знайдуть.

бровами радість забирає,

а вії зносять із землі.

веселим зором забавляє,

в душі це просто Амелі.

вона не ходить, любить спати,

сидить паруючи й граційно.

панове - з нею помовчати,

бо це не зовсім традиційно.

а, що слова і як писати?

про чисту душу ту і тіло.

та знаю я  - не відібрати

усе, що тут ось налетіло.

5 квітня 2013 р.