карти душ.

від розмарину потім до бузкових

всіх ніжних ароматів наших днів

з відсутністю думок і криків хворих

і вмінням вмить скасовувати гнів

від омели і квітів в тон червоний

до польових пахучих трав ковток

ми є і світ для цього є готовий

і буде знай про це ще не один рядок

як мати в серці носить віру

так жити треба нам завжди

не ми нас час і доля перевірить

та вже зробила все забув прости

ми мовчки гнули спини досить

ми несли обережно наче скарб

нас вже не зіб"є і не перекосить

і не затерти вже й ніхто не спростить

світів магічних в наших душах карт.

2013.

живи вічно.

ти спи кохана спи...

ніхто вже не зламає твої крила...

ти спи кохана спи...

моя любов твоя і в неї білі всі вітрила...

ти спи кохана спи...

не дам журбі забрати твого сну...

ти спи кохана спи...

і я вже зараз біля тебе тут засну...

2013.

інкрустована вічністю.

моя ніжність живе на схилах шиї

в долонях наших на поверхні шкір

коли даю тобі що було вже нічиє

ведешся з цим неначе ювелір

складаєш рівно обираєш грані

малюєш форму ідеального вогню

якщо робити знову з серця камінь

коштовний лиш я так собі велю.

2013.

якщо це ти.

моя душа вже прагне твого сміху

твоїх очей думок розсипаних бажань

твоя душа моїй приносить втіху

і просто щиро вірить без вагань

моя душа з твоєю вже в тандемі

вона чекає мріє жити хоче знов

дороги були наші так буремні

та весь той біль і відчай геть пішов

я думати не хочу зараз зовсім

хапаю насолоду твоїх слів

я спати хочу поруч з цим волоссям

і погляд не відводити від брів

я мрію про цілунки стукіт запах

про ніч разом в обіймах сну

я знаю точно всі розвієш страхи

і  насправді тих небес сягну

якщо це ти я буду цілувати вітер

який торкався десь колись твого плеча

якщо це ти то моє серце буде твоє гріти 

і зникне наша вся ота печаль.

2013.

* * *
усміхнена цікава й просто добра

із дрогоцінним серцем діамант

в думках звучить тихесенько гітара

життя цінити в тобі є талант.

2013.

* * *
у пустоті не чуєш болі

у пустоті не вчиниш гріх

і пустота твоя неволя

сама впустила на поріг.

2013.

сердечній жінці присвячується.

дивно коли хворіють нутрощі

реально так без алегорій

навіть коли в тобі щирість є

чому ж всі навколо стають прозорі

голова проболить всі подавлені мрії

чеканину твоїх безнадійних судин

так кажуть вони що прийми і зігрієшся

і жодна не марна з прожитих годин

у тобі одна сторона й купа злості

виходить між ребер лопаток щемить

володарі ми цих життів а не гості

а решту я вірю переболить

відкину банальність і всі паралелі

забуду поразки і втіхи не ті

проломлю всіх блоків кордони і стелі

і в білих одежах завмру в простоті.

листопад 2013.