якась тутешня і не наша зовсім інша
чужа й своя далека поруч знов
така свята й така до біса грішна
шукає нову не забувши ту гнійну любов
загублена самотня дивна й чорна
із посмішкою простягає руки
я візьму всі печалі й тихо згорну
але я ж знаю що не винесе розлуки
і щира голосиста мрія подих
якась відкрита таємницею сповна
на все бездумно дати згоду
готова дарувати їй нічого не шкода
їй важко йти із мокрими щоками
набридло жити протираючи думки
його блокноти в голові й між нами
не схожі ми скоріше навпаки.
21 жовтня 2013
