leo need.

у гардеробі є акценти

в думках є мрії градієнтні

у почуттів є амплітуда

в здоров"я є чужа застуда

в словах знаходиш ніжні перла

якщо тебе це дійсно вперло

у тебе ж завжди є потреба

в мені бо типу я із неба

і з ним живу і пам"ятаю

всі твої шоколади з раю

чи схожі в нас були бажання

і настроєві коливання

я просто бавлюсь зараз в рими

мене ти любиш? повтори мені.

скажи доступно і відверто

от прямо тут а не в конвертах

чи хочеш справді ті білила

на своє серце душу й тіла.

27. V.

роман.

я думаю - моя палата буде бірюзова,

з легкими м"ятними півтонами,

із тюлем білим і м"ятим, прозорим,

з колекціями на полицях просторими.

твоя палата буде поруч, за стіною.

там в мейнстрімі все буде зелене.

ми часто гукатимемось із тобою -

ти ж ненормальна, а я навіжений.

у тім лазареті напишу я прозу,

тобі все читатиму - розділи й назви.

мої сусіди мені допоможуть,

тому там багато буде маразмів.

тобі цим залишу на серці печатку.

моя крапка вкінці - твоя на початку.

23. V.

* * *

і не втруїти грязним метастазам,

до злості й підлості твого життя відрази.

всю справжність й мир не поділяй на фази,

сприймай як є і не ведися дикобразом.

дозволь гармонії під шкіру і образи,

і наболіле все(с) кудись піде одразу.

23. V.

конденсат в кишенях.

дай поносити мені вбите серце

хай прожене мене своєю кров"ю

відчути я хочу як воно б"ється

як переродиться тіло тобою

ще хочу взяти собі твої очі 

бачити як вони реагують на барви

як оживляють думки жіночі

поглядами кидаються марними

віддай мені ніжний дотик і руки

ними пестити треба блаженство

і я не терплю із ними розлуки

вони легко занурюють в п"янство

передай моїй шкірі будь ласка свій запах

я відчую його серед всяких бальзамів

подумай про мене і буду я пахнути

земно й небесно без всяких парфумів

віддайся на "ми" пожертвуй журбою

влийся у плоть заховайся душею

і не катуйся завжди самотою

скучив за конденсатом в кишенях.

21. V.

відмінник.

теорія у мене вся на п"ять. 

щось практику не можу захистити...

не знатимеш, людино, без розп"ять -

ні зрад, ні вчень, ні як простити...

усім навколо виставляєм двійки,

а табелі ж у нас під прикриттями...

ти ж вмієш - з фразочок в говірки.

частина з них так камерно між нами...

20 травня. 

ні-ні, не треба.

у групі глянцевих історій,

себе знайди поміж фарфору.

в скляному серці із ілюзій -

твоя лавсторі у фаворах,

розкачує натхненні поведінки,

моїх нахабностей і ласки.

не люблю колір я барвінку - 

ти теж його спротив, будь ласка.

якщо я знати дам про себе -

шукай мої важкі недопалки.

мій милий й ніжний душогубе -

та того ж кольору й фіалки...

з життя повиключати треба,

непотріб нашого свавілля,

моя щоденна є потреба -

на ідеал все міряти. похмілля,

мені прийде на допомогу. ще би -

ми ж будем вже без божевілля...

16. V.

ванна з молоком.

малюю, кажеш, словом образи?

й тобі накидую образи...

та прихилюся перед образом -

мені пройде. тобі не зразу...

15 травня.

* * *

манера людям срати в душу,

в галактиці отримала патент.

мене від того часто трусить.

та з вами я - ваш пацієнт.

чому ми завжди хочем дбати

про бур"яни у шлуночках з аорти?

і свято вірим, що прощати

ми зможем всіх. та це аборти...

емоцій, поведінки, жестів...

ти краще викинься за борти

всіх лишніх бла і маніфестів...

15 травня.

втратила. 

а підлість, знаєш, то твоє.

і не тримати обіцянок.

лиш вмієш рухати живе.

ще наставляти купу ранок.

і жити ти в мені не вмієш.

не розумієш чистоти

всього з тобою. млієш...

від першкоди до мети.

але ж  я вірю...встигнеш...

14 травня. 2013. неважливо.

* * *

самотність вимушена й клята,

мирюсь з тобою так завзято -

не вірю в твої я закляття.

хоч біла ти й на смак ванільна,

з тобою важко бути вільним,

твій зміст у корінь є манірним.

тебе стерпіти можна, справді.

наснаги дай, бо дуже спраглий,

щодня вливай її в легені,

собі й мені без всяких премій.

і знати рай ми будем. геній?

з тобою так. ще й лиходій.

і цар і злидар. скоріш навій,

на мене сто своїх стихій...

14 травня 2013

* * *

завалю ніжностями серця.

звучанням моїх кілогерців.

бажанням частості хотіння.

моїх смарагдів мерехтінням.

настільки добре відчувати -

що вмієш завжди здивувати.

мене приємно, добре й вміло

колись тобою засліпило.

сидить у тобі дивне вміння,

що топить моє вмить каміння.

твій часто вплив мене лякає.

не розслабляйся. натякаю.

11 травня 2013 р. ніч.

зрячий.

щоранку мозок мій в істериці

в нормальних всіх це по обіді

керує мною мрій холеря ця

люблю це й просто не в обіді

а що боятись тої темряви

хоча вона пуста й глибока

та в ній не видно тої куряви

що закоптить мої два ока

горнувся завжди в її публіку

і снами тільки там бажаю

та в ній в шалених рубриках

своїх безглуздостей буваю

я бачу світло твої губи

цим пожираю всю тілесність

хоча вона цього не любить

та цінить ту зелену чесність

спасибі всесвіту за колір

поганий зір за твої очі

за наші погляди і ролі

за муки дня і диво ночі.

11 травня 2013 р. ніч.

* * *

коли бурлить між ними драйв,

його ти правильно трактуй.

не сварки це, а справжній кайф.

його не втримуй й не межуй.

коли вони щодня драйвують -

винось із суті справжню суть.

хай криками себе малюють.

їх не візьме розлуки ртуть.

10 травня 2013 р. ранок.

несприйняття.

я чув, це мабуть, стільки раз, 

що ти, скоріше, зорі порахуєш.

прости, forgive me, apolоgize.

та з кого ти то все нотуєш?

магічність слова позникала.

не вірим знов ми в чари їх.

мене здивуй, мов на Купала,

знайди суцвіття слів своїх.

8 травня. ранок.

нема.

гнівити більше я не можу долю.

складу за тебе щиру їй подяку.

себе я нами завжди заспокою.

один ж я вічно заганяюсь в мряку.

та потребую знати вельми часто - 

чи дихаєш ти там і як зап"ястя.

чи дбаєш ти про наше те пухнасте,

омріяне давно з тобою щастя.

ти просто дихай вільно й легко -

сама ти, поруч я, чи ми ввісні.

емоцій й вражень ти так тривко,

мені даєш. неначе світ тісний.

6 травня 2013 р.

* * *

люблю коли по ринвах дощ рахує,

свою могутність й мою мокру злість.

сьогодні дико так мені тебе бракує.

твій аромат на мому фейсі скрізь.

я відчуваю зранку й перед ритуалом,

твою присутність в мене на лиці.

от тільки дощ змиває все і маргіналом,

без тебе тут я, серед цих "митців".

коли він плаче сліз ніде не видно -

я пам"ятатиму  важливий твій урок.

та тільки ти не плач і принагідно,

цей дощ проб"є нам громом кожен крок.

він подарує спокій. він усе очистить -

твої думки, мої вагання, наші стоп.

нема тих горизонтів, що помістять,

любові весь наш із дощем потоп.

4 травня 2013 р.

похвали мене.

чомусь я думаю активно

не моє жити депресивно

давно пора вже схаменутись

себе примусити й прогнутись

з колін піднятись змити блуд

з тобою в принципі в абсурд

ти правиш цими дзеркалами

чаклуєш і без барокамер

лови кайфові миті в ролях

ти маєш все на антресолях

в обід від величі із неба

отримав клепки скільки треба

і відчуваєш шостим рівнем

що всі навколо так чарівні

навчишся скоро пробачати

а може вже у них вбачати

ти вмієш світлі й ніжні душі

себе віддати їм ти мусиш

я вам казав що щось напишу

себе без діла не залишу

вона читала нам все вірно

мені потрібна благовірна

яка мене спасе від себе

і домалює нам над небом

все щиро те що забажає

якщо їй це не заваджає

тебе всю молодість чекати

я буду чемний й дарувати

розкішні мрії й світлі жести

я обіцяю я тут чесний.

3 травня 2013 р.

пісня.

я з самого початку обрав не ті слова.

і життя підганяю під них несвідомо.

люблю, чесно, коли ти буваєш права.

може, змінюєм гімн і життя повідомим.

може, треба позбутися поглядів суму.

і мелодії швидко порвуться на нові.

може, треба набратись мажорного струму.

і майбутнє підсуне нам щастя без крові.

1 травня 2013 р.