* * *

люблю коли по ринвах дощ рахує,

свою могутність й мою мокру злість.

сьогодні дико так мені тебе бракує.

твій аромат на мому фейсі скрізь.

я відчуваю зранку й перед ритуалом,

твою присутність в мене на лиці.

от тільки дощ змиває все і маргіналом,

без тебе тут я, серед цих "митців".

коли він плаче сліз ніде не видно -

я пам"ятатиму  важливий твій урок.

та тільки ти не плач і принагідно,

цей дощ проб"є нам громом кожен крок.

він подарує спокій. він усе очистить -

твої думки, мої вагання, наші стоп.

нема тих горизонтів, що помістять,

любові весь наш із дощем потоп.

4 травня 2013 р.