* * *

для того й дане нам життя

щоб взнати як то коли добре

воно сміється з нас диттям

для того щоб ти став хоробрим.

23. VI.

* * *

ти лиш мене згвалтуй в своїх мішенях знаних

мене добий порви все начисто так як завжди

і приповзи колись зрання із посмішкою в ранах

я ту сиву голову опущу й скажу тихо заходи.

я вже не зможу так кіношно показати зуби

і мозок й рот все барахлитиме слова хрипкі

а ти в дорозі тій можливо все помалу згубиш

і наші долі можуть сплити димом геть крихким.

19. VI.

* * *

пробач мені усю банальність

оту насиченість і прісність

твою безмежність назавжди 

мою постійну невідкладність

за ту потрібну далі смілість

і важкість сприйняти прости.

14. VI.

* * *

ну ти ж мене сьогодні обіймала

в моїй помаранчевій матовій ванній

залисини і родимки рахувала

змивала всі втоми провальні

ідеальними рідкими теплотами

водяною стихією прозорих музик

в почерговості розум втрачали ми

так обіймались мов ті боягузи

як ти по-своєму мене цілувала

так легко одинаковими потоками

під мої свої ти вуста підставляла

шкіри вивчала й любила пороками

ну ти ж мене сьогодні обіймала

в твоїй білій спітнілій ванній

я лиш в це повірив і ти позникала

залишивши там догорати на пральній.

14. VI.

* * *

най щастя - коротка сповідь,

яка напевно була дана.

най Він покаже знов і зробить

тебе з двома крилами заново.

най ми готовим наші свічки,

за вмерлих, як плач вже стих.

най не згасають вони вічно,

коли ми ставим за живих.

най так ми вимолим прощення,

вважаючи, що в страшній карі.

най станем знову ми смиренні,

якщо разом нам бути в кадрі.

най небо завжди нам наділить -

чого ми варті за всі роки, 

най хоче в чорне, схоче в біле,

скерує вмить всі наші кроки.

8. VI.

* * *

давай. починай вже культивувати в собі правильні речі.

кидай. вже, нарешті, палити, це ж давно тобі горло надерло.

змирися. вже з тим, що спочатку це буде тобі недоречно.

бери. вже читай. та ти толком так і нічого з себе й не здерло.

не злися. так сильно і просто подякуй складності й слюням.

прийми. те, що тебе покрамсали і стільки різного дали.

цінуй. тих хто небо прихилить, а на дрянь всяку плюнь ти.

зможи. я вірю. тобі й не таке колись щиро прощали.

7. VI.

White heaven.

тут можна прочитати серце,

чудні позиції і нові вірші.

та для кого воно, все ж, б"ється - 

вам важко взнати. та й так ліпше.

зелені очі, білий колір,

кому посвяти й дивні назви,

чи все нове, чи знов по колу -

вам не дізнатися ніколи.

тут не терплять наклепів грязних.

тут можна посміятися із страхів, 

і кожна нова й чесна цифра -

летить у душу гуртом птахів,

и преподносит ваши рифмы.

тут можна хникати й вищати, 

і реготати з своїх лайків,

а можна тихо заховатись,

 і так сидіти геть без майки...

5. VI.

механізмами.

з думками якось вельми важко

зібратись мов на кариматах

ти помислом легенько мастиш

своїми мріями в форматах

масти обписуй обмальовуй

твої cлова для мене цінність

і кожен раз ти все по-новому

мене хвилюєш і нЕсеш(с) вірність

і ввічливість твоя доречна

фантазії і сон і чай є гречні

змінити прагнеш ти волосся

так ніби це в зв"язку з душею

мебе по твоїм світам носить

цікаво що вдягнеш на шию.

5. VI.

* * *

змінити хочу своє ліжко,

воно мені стискає ребра.

мабуть, забуло зовсім трішки -

тебе в мої батисти треба.

3. VI.

безназви.

в мені вже давно немає нічого,

тільки страх перед новим хотіти.

і luxury зникло і все до простого,

тягне кудись щоби не мерехтіти.

в мені вже давно з того всього є пусто,

лиш нирки, чорнОта і хвора печінка.

собі, сам собою, у свої ж протести.

мені допоможеш - ти ж стильна * є жінка.

в мені вже давно лиш спадкові боляки:

серцеві, на яснах, чолі, краб * легень.

і шкіра стемніє, і скоро я вклякну,

в утробах своїх нездійсненних прощень.

* - при бажані можна використовувати слово "сильна" :)))

* - в значенні "рак". краб не так страшно звучить :)))

тя тя тя.

твій секрет. 

мій секрет.

історія формується завчасно.

мене ти ще не бачила так часто,

як в тобі вже створилася та мрія,

яка тебе багато років гріє.

моя спочатку з дивних рухів?

зліпилася також й на мене рухнула,

а потім ми зустрілися в столовій.

я кашу їв, ти теж її - перлову.

ти як завжди віддала пів тарілки

мені, я все ковтнув і аж до понеділка,

ти просто милувалась на ті зуби,

які вночі скриплять і твої завжди будуть.

твій секрет. 

мій секрет.

історія формується завчасно.

30. V.

* * *

нам не страшні контарсти емоційні,

вони складні лиш відтіняють плями.

нам не пасують всі відтінки традиційні,

а чорні фарби - то миттєва тінь між нами.

30. V.