* * *
щастя не багато воно у малому

коли не забрати тих мрій вже нікому

щастя вже тут воно в тобі з тобою

а "люди примари" не проймеш сльозою.

22. IX

* * *
а мені вже не треба розмови

навіть білих твоїх порцелян

нерви всі підігріті й готові 

до нових закаулків поглянь

ти зникаєш прозора істото

в мене шум в голові просто так

я тебе не збагну та про що ти

забирайся туди в свій бардак

забирай всі свої мармелади

чисті руки і бруд твоіх слів

повитягуй з волосся гренадлі

більш не буде й емоції брів

не покажуть мені всіх тих лірик

і думок розгалужень життів

навіть там де тобі буде гірко

знай що ендів таких не хотів

а мені знаєш певно не треба

і скажу я що навіть не хочу

ти і так не міняєшся ще би

у пустоти твої більш не вскочу.

22. IX

голос вільний.

прості слова розкриті руки

лице показує життя

лице губами терпить муки

і лиш вона жива й своя

вона терпка пухнаста легко

розкидала твій весь тілесний дух

забрала все і навіть крихти

взяла залишивши лиш брухт

ти просто спробуй все змінити

своє життя лиш змахом крил

для серця маєш долі нитки

заший і збридь букет могил

поглянь на себе чітко й добре

погладь й прийми свою всю суть

збагни що тільки сам все губиш

хапай їх міцно бо втечуть

розправ ти плечі голос вільний

думки і мрії поруч знов

і ліквідує справжній біль твій

така ж оригінальна знов любов.

21. ІХ

лебідка.

це у неї руки чисті

пахнуть так як і тоді

це у неї в серці чесність

й справжні сльози в погляді

це у неї кожен обрис 

так тоді мене створив

це у неї вдома добре

я б без неї вже згорів

це у неї шкіри білі

й так чаруюче ім"я

це у неї був я в тілі

більш не буду тільки я

це у неї хочеш жити

й спати поруч з цим лицем

це у неї треба вчитись

й так любити попри все

це у неї запах мрія

вже такого не знайти

це у неї смайл зігріє

лиш не гнівайся й прости.

30. VIII