* * *
а мені вже не треба розмови

навіть білих твоїх порцелян

нерви всі підігріті й готові 

до нових закаулків поглянь

ти зникаєш прозора істото

в мене шум в голові просто так

я тебе не збагну та про що ти

забирайся туди в свій бардак

забирай всі свої мармелади

чисті руки і бруд твоіх слів

повитягуй з волосся гренадлі

більш не буде й емоції брів

не покажуть мені всіх тих лірик

і думок розгалужень життів

навіть там де тобі буде гірко

знай що ендів таких не хотів

а мені знаєш певно не треба

і скажу я що навіть не хочу

ти і так не міняєшся ще би

у пустоти твої більш не вскочу.

22. IX