* * *
твої думки - твої вмонтовані природи

твої царі владики й всі твої пригоди

твої оратори митці і пустослови

твої корни пути і вінки тернові.

18. VII

іду подихаю.

раз у годину а при чарці і частіше

щодня приймаю хибне рішення

впускаю в голову сухий їх дим

чи з кимось я чи навіть як один

та мозок не сприймає ваш туман

мій той пустий пустий самообман

для багатьох сучасних просто дивно

а я курю хай як вам буде не противно

не лізу ж вам я в миски з тим

що ви суєте в рот й кличете святим

чому ж ті легкі мої антистреси

міняють так моїх фантазій риси

і так в момент дають натхнення

дурманять помисли й мої прощення

і всі дратують горла слизові

чому ж так важко... c'est la vie.*

19. VII

*се ля ві - з франц. "таке життя".

все так не буде.

моя жалоба носить дивні прикраси

говорить красиво і трохи нещасно

вдягається в біле і світить зубами

складає все вдома і те що між нами

шукає в собі надприродні частоти

вмикає пісні і ніколи не проти

підпити вина чи під"їсти так нервів

усім тим найближчим бо решті ти стерво

вони не послухають твоїх куплетів

й не будуть чекати від тебе балетів

як влітку в театрі довгий антракт

так ти їм у горлі трагічний теракт

вони не сприймають нас завжди журбино

схиляють тебе так на трохи до тину

а потім швиряють мені прямо в груди

і просять забрати бо ти їх погубиш

ми так душа в душу міцно з тобою

живемо без сліз вже давно з самотою

тільки встаємо й до дзеркала линем

погледіти може хоч очі змінили

та кожного ранку те люстро нещасне

не каже нічого а лиш німо гасне

мовчить трохи сумно і навіть музично

журбино покинь покинь вже бо звично

з тобою ділити всі радості дня

пішла б ти до біса й мені не рідня.

18. VII

* * *
так якби в тебе немає інших тем

тільки твоя любов лише тобі одному

не вартий давно вже старих теорем

я голову скоро об них геть проломлю

з тих дурнів в центрі ти засідаєш

й нещастя твоє вже у горлі комком

як то мило і дивно що ти все прощаєш

а тут не розслабишся тут все ривком

цікаво як ти там себе почуваєш

страждаєш чекаєш пакуєш валізи

коли тобі зле ти ж за жанром бухаєш

я вірю що скоро ти з мене все ж злізеш.

30. VI

* * *
чи знаєш ти як це коли людина спасіння

коли з нею зникають усі невезіння

чи віриш у те що мені ти потрібна

з тобою все добре і чуюсь я гідно

чи знаєш ти як це коли людина майбутнє

спасла все твоє десь минуле непутнє

чи справді ти знаєш що ти необхідна

що тільки з тобою я вищого рівня

з тобою я просто живу й відчуваю

й гармонія в мені тоді не зникає

чи знаєш ти що я з тобою щасливий мужчина

усміхнений впевнений з тобою дівчИно.

28. VI

легкий шифон.

розкішні мрії дивні назви

я охрестив усі недоліки

я оправдав три долі грязні

наклав на все свої символіки

чи розділяєш ти глибоко

мої дурацькі часом призми

але сльозиться твоє око

я думаю не все ти візьмеш

чи справді щиру чуйку маєш

стостовно нас і всіх масовок

я сподіваюсть ти не прогадаєш

я жити буду й в дні хрущовок

чомусь ця боязнь широка

тобою дивно знов керує

ми ж обіцяли що півроку

ніщо бажань тих не втамує

ми обіцяли кілька сотень

кидали різних оправдань

та не стисались наші стопи

об гори щирих нам зізнань

чи розділяєш ти глибоко

всі змісти нашої любові

не хочу бути я пророком

щоб біле все й букет ліловий

я навіть зможу долучитись

до свого місця в світі знову

та зараз можу лиш хреститись

а може біле й бірюзове

давай відпустим всі будівлі

і руйнувати іх не варто

а я напевно Бога гнівлю

коли не виходжу на варту

візьми всі сили в свої руки

ти правильно скеруй стрибки

і слухай тільки серця гуркіт

і буде все й шифон легкий.

27. VI

мені тебе обіцяли(с).

ти рідко виставляла прозу

слова ховала в свій футляр

ти часто плакала як грози

лякають восени бульвар

ти часто плакала дощем

боязко рахувала сльози

і в грудях різкий чула щем

про мене думала в дорозі

я дихав грізно прямо в очі

із тебе ліплячи колаж

вбивав тебе і всі не хочу

із шаною вмивав вітраж

ти часто плачеш цим дощем

але тепер я знаю точно

ховати щось це суть нікчем

і як ти любиш непорочно

тепер я чую всі мелізми

твоїх вагань і відчуттів

твої всі так і як ти візмеш

мене собі як я хотів

тебе я бачу у калюжах

твоіх важких для мене сліз

вони для мене біль напружень

твій дощ мене ламає скрізь

я амплітудний як погода

ти з теплим паром водопад

така вже наша є порода

ми часто плачем як той град

я заберу негоди стрьомні

ти вже змінила свій потік

я щиро вірю знаю й помню(с)

завжди сьогодні і торік.

25. VI