мені тебе обіцяли(с).

ти рідко виставляла прозу

слова ховала в свій футляр

ти часто плакала як грози

лякають восени бульвар

ти часто плакала дощем

боязко рахувала сльози

і в грудях різкий чула щем

про мене думала в дорозі

я дихав грізно прямо в очі

із тебе ліплячи колаж

вбивав тебе і всі не хочу

із шаною вмивав вітраж

ти часто плачеш цим дощем

але тепер я знаю точно

ховати щось це суть нікчем

і як ти любиш непорочно

тепер я чую всі мелізми

твоїх вагань і відчуттів

твої всі так і як ти візмеш

мене собі як я хотів

тебе я бачу у калюжах

твоіх важких для мене сліз

вони для мене біль напружень

твій дощ мене ламає скрізь

я амплітудний як погода

ти з теплим паром водопад

така вже наша є порода

ми часто плачем як той град

я заберу негоди стрьомні

ти вже змінила свій потік

я щиро вірю знаю й помню(с)

завжди сьогодні і торік.

25. VI