* * *
є простота є спокій десь непевність

там гірко і любов до себе поміж ран
є очі віра і нова душевність
а серце хоче повернути наш "майдан"
дороги білі вже змінилися дощами
свої сезони знов беруть собі сумні
нема вже зовсім осадів між нами
і дна нема у днів моїх що на стіні.

2014.

вона як ти.

весна нестерпна, апріорі.

пора надій,чекань і змін.

і в кожній моїй їй промові - 

є алергія знов і плачу грім.

є віра в нас, тепло повітря,

в очах придуманих зізнань.

в думках в очікуванні літа -

слова захованих послань.

весна є добра, навіть мила.

вона сміється з тебе знов.

вона як ти манливо біла - 

для неї в дар і нелюбов.

2014.

навіть не знаю.

як ви живете з тими дірами у тілах

коли порожньо все і видно всім завжди

як ви не носите усіх відтінків білих

лише вони святі потуги простоти

як ви живете з тими шрамами у грудях

нема як дихати а коли є то все болить

як ви не бачите прихованого в людях

у них епохи цілі аж в очах рябить

як ви живете з тими ямами у душах

забили все рутинністю слівця

як не второпав ще ти просто мусиш

в собі усе знайти в очах творця.

2014.