* * *

ну ти ж мене сьогодні обіймала

в моїй помаранчевій матовій ванній

залисини і родимки рахувала

змивала всі втоми провальні

ідеальними рідкими теплотами

водяною стихією прозорих музик

в почерговості розум втрачали ми

так обіймались мов ті боягузи

як ти по-своєму мене цілувала

так легко одинаковими потоками

під мої свої ти вуста підставляла

шкіри вивчала й любила пороками

ну ти ж мене сьогодні обіймала

в твоїй білій спітнілій ванній

я лиш в це повірив і ти позникала

залишивши там догорати на пральній.

14. VI.