* * *

самотність вимушена й клята,

мирюсь з тобою так завзято -

не вірю в твої я закляття.

хоч біла ти й на смак ванільна,

з тобою важко бути вільним,

твій зміст у корінь є манірним.

тебе стерпіти можна, справді.

наснаги дай, бо дуже спраглий,

щодня вливай її в легені,

собі й мені без всяких премій.

і знати рай ми будем. геній?

з тобою так. ще й лиходій.

і цар і злидар. скоріш навій,

на мене сто своїх стихій...

14 травня 2013