* * *

я поскладав усе в коробки,

красиво так, по кольорам.

у ями вух пропхав я пробки

й заніс в архів до чуйних дам.

де кожна з них: "все не віддам!".

і реготали, пріли й дбали,

ділились тим святим майном,

і потихеньку відмерзали,

бо то не сміх, а майордом.

отрута йшла вже з молоком?

в архівах платять дуже мало...

тому, мегери йшли в декрет.

бажання бути відмирало, 

для них це зовсім не секрет,

а вмілий в ребра то багнет.

залежане ніхто не купить,

воно ж порветься в перший день.

і щось мене так часто тупить,

напевно, батькова мігрень...

та повитягуй все з кишень,

дитино ніжна і бентежна - 

ти серцем дихай без кісток.

лише складай все обережно -

спорудиш скоро той місток.

й річок жінок тобі в ковток.

3 квітня 2013 р.