* * *
душа заплакана легенька

така наївна і старенька

сидить в болючій голові

рахує пульси ледь живі

у тілі б"ється мов та бестія 

чекає так свою амністію

і в гості кличе геть усіх

та присмерті вже й голос стих...

вона захоче попрощатись 

і побажати тобі щастя

прийди до неї на прийом

зроби душі моїй підйом.

25.  VII